Інформація про лептоспіроз

Дата: 03.07.2023 08:25

Кількість переглядів: 1311

Фото без опису

Лептоспіроз - інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, диких гризунів і м'ясоїдних, що проявляється гарячкою, жовтяницею, атонією кишківника, гемоглобінурією, анемією, некрозами слизових оболонок і шкіри та у не імунних свиноматок і, рідше, у корів абортами в останній місяць вагітності, народженням нежиттєздатного приплоду, перегулами й безплідністю. Захворювання характеризується наявністю природних вогнищ.

До лептоспірозу сприйнятлива також і людина.

Економічні збитки, заподіяні лептоспірозом, полягають у загибелі тварин, вибраковуванні туш, зниження продуктивності й працездатності, а також у затратах на організацію заходів з боротьби із захворюванням.

Збудниками хвороби є вид патогенних лептоспір. Перебіг захворювання гострий, підгострий, хронічний та безсимптомний, що проявляється в будь-який час року, але частіше в пасовищний період.» (Дані з Інструкції «Про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу»).

Резервуаром лептоспір у природі є багато видів диких і домашніх тварин, в яких інфекція може перебігати латентно або у формі хвороби різної тяжкості. Це найчастіше гризуни з ряду мишоподібних. Велике поширення лептоспір відзначають серед свійських ссавців (велика та дрібна рогата худоба, свині, собаки. тощо) і промислових (лисиці, вовки, дикий кабан тощо) тварин. Найбільше значення мають ті, які виділяють лептоспіри у довкілля із сечею протягом тривалого часу, в першу чергу, гризуни і травоїдні. Механізм передачі збудника контактний, шляхи передачі — водний, аліментарний, рановий. Зараження відбувається при вживанні контамінованої (зараженої) води і харчів, під час купання, риболовлі, занять водним спортом у забруднених збудниками водоймах, при догляді за хворими тваринами, випадковому потраплянні сечі хворої тварини на пошкоджену шкіру людини. Для проникнення лептоспір достатньо найменших порушень цілісності шкіри. Іноді інокуляція збудника відбувається через кон'юнктиву. У шлунку ж людини збудник швидко гине через сильно кислу реакцію шлункового соку. Тому інфікування при вживанні забрудненої води або їжі здійснюється через дрібні пошкодження слизової оболонки ротоглотки.

Сприйнятливість висока, хворіють підлітки й дорослі. Серед хворих переважають мешканці села. Відзначають тенденцію до втягнення в епідемічний процес містян, особливо за несприятливих санітарних умов — паводок, контакт зі стічними водами тощо. Частіше хворіють дератизатори, тваринники, ветеринари, фермери, мисливці, працівники м'ясокомбінатів, косарі, особи, які працюють на заболочених луках (заготівля сіна, торфу), заготівельники лісу, меліоратори, шахтарі, робітники очисних споруд і каналізації, рибалки.

Початок захворювання гострий. З'являються трясучий озноб, гарячка (температура тіла швидко досягає 39 - 40°C і вище), виражені симптоми інтоксикації — загальна слабкість, сильний головний біль, запаморочення, нудота, блювання, у тяжких випадках вже можливі втрата свідомості, марення, збудження. Дуже характерний біль, особливо у литкових м'язах, стегнах, попереку, суглобах. Дещо меншим є біль у м'язах спини, грудної клітки, живота. Біль у ділянці живота може симулювати картину гострого хірургічного захворювання.

Лептоспіроз у тварин зазвичай перебігає безсимптомно, рідше — як гостра або хронічна хвороба. Клінічні ознаки часто демонструють ураження нирок, печінки, порушення репродуктивної функції тварин, але можуть бути задіяні й інші органи.

Щоб запобігти цьому захворюванню, слід дотримуватись наступних правил:

1) не вживати для пиття не кип’ячену воду з відкритих водоймищ, не перевірених джерел;

2) слід уникати купання у водоймищах зі стоячою водою, або які використовують для водопою сільськогосподарських тварин ;

3) захищати джерела питної води та харчові продукти від доступу;

4) проводити регулярне знищення гризунів у житлових приміщеннях та місцях тримання худоби;

5) дотримуватись правил особистої гігієни при догляді за худобою – доцільно працювати в рукавичках, регулярно мити руки, не їсти і не палити під час роботи;

6) працюючи на присадибній ділянці, остерігатись поранень – користуватись відповідним одягом та взуттям, захисними рукавичками;

7) впорядковувати території населених пунктів та власних садиб, не допускати влаштування несанкціонованих звалищ побутових відходів – місць виплоду гризунів.