Бородін Юрій

 Бородін Юрій Миколайович

 Народився 8 травня 1988 року у смт. Козельщині.

З 1994 по 2003 роки навчався у Козельщинському навчально-виховному комплексі. Після завершення 9-го класу Юра вступив на факультет правознавства до Міжрегіональної академії управління персоналом (м. Полтава). У 2010 році завершив навчання, здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Ще під час навчання – у 2008 році – Юра розпочав роботу за фахом в управлінні праці та соціального захисту населення Козельщинської РДА. За чотири роки роботи (до 2012 року) Юра не лише отримав перший досвід роботи, а й обійняв посаду головного спеціаліста відділу з питань праці та соціально-трудових відносин.

З 2012 до 2017 року працював на посаді юриста в Козельщинській селищній раді.

З 2017 року і до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, Юра працював у ТОВ «Інтерліс» та опікувався контролем логістики товарів.

25 лютого 2022 року Юра виявив бажання вступити до лав територіальної оборони у рідній Козельщині. Не маючи військової підготовки, він з ентузіазмом взявся здобувати необхідні навички. Вже за кілька місяців він приєднався до 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, а згодом був переведений до 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.

Свій шлях воїна пройшов, беручи участь у боях на найгарячіших точках на Донеччині – Андріївка, Кліщіївка, Бахмут, і, зрештою, Авдіївка.

Побратими дали йому позивний «Космос» після того, як Юра під Бахмутом врятував їх від загибелі. «Ви просто не бачили свого сина в бою. Ніхто не хотів іти на позицію мене міняти, ніхто. Тільки Юра завжди йшов!», - сказав якось побратим Юрія його матері в телефонній розмові.      

Під час розмов із сестрою, яка мешкає в місті, що перманентно перебуває під обстрілами, Юра, виснажений після «нуля», ніколи не говорив про свою нелюдську втому, а лише турботливо повторював «як шкода, що я не можу тебе і там захистити!»

Юра загинув, відбиваючи штурмові дії противника і стримуючи наступ на Авдіївку, 4 січня 2024 року. У нього залишилась донечка Аріна, яка була найбільшою радістю його життя, а також батьки та сестра.

Ті, хто особисто знав Юру, повсякчас відзначали найяскравішу рису його характеру – жертовність: у школі після своїх чи навіть чужих бешкетувань, Юра волів брати всю провину на себе; він завжди захищав і опікав свою меншу сестру, а згодом - і донечку. Був товариський і безмежно добрий. Був справжньою Людиною!