Гончар Олесь Терентійович

Олесь Гончар – український письменник, літературний критик, громадський діяч, лауреат Сталінської премії, перший лауреат республіканської премії імені Тараса Шевченка, голова Спілки письменників України, академік НАН України, Герой Соціалістичної праці.

Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в селі Домівка неподалік Катеринослава. Провів свої дитячі роки в слободі Суха Кобеляцького району Полтавської області.

Учився в Харківському технікумі журналістики. Потім, після недовгої роботи в періодичних виданнях, вступив до Харківського університету на філологічний факультет (1938 р.). На війну пішов добровольцем з третього курсу. Після війни закінчив навчання в Дніпропетровському університеті.

Почав друкуватися ще до війни: у 1941 році вийшла його повість “Стокозове поле”.

Зразу ж після війни О. Гончар надрукував початок трилогії “Прапороносці”, яка принесла йому шалений успіх. Трилогія була закінчена у 1948 році. Вона не була позбавлена політичної заан – гажованості, але це не применшує її літературної вартості. Воєнну тематику відобразив О. Гончар ще у творах “Земля гуде”, “Партизанська іскра”.

1960 р. – виходить роман “Людина і зброя”, головними героями якого стали студенти-істо – рики. Війна випробовує їхні душі. Наступний роман, “Циклон” (1970 р.), став продовженням роману “Людина і зброя”.

Історія захоплює О. Гончара так само, як і сучасність. У 50-х роках XX ст. виходять збірки новел “Південь” (1951 р.), “Дорога за хмари” (1953 р.), “Чари-комиші” (1958 р.), повісті “Микита Братусь” (1951р.) і “Щоб світився вогник” (1955 р.). 1952 рік – історичний роман “Таврія”. 1957 рік – історичний роман “Перекоп”.

Шістдесяті роки теж були наповнені плідною працею. У цей час написано оповідання “Кре–сафт” (1963 р.), “На косі” (1966 р.), “Птахи над Бродщиною” (1967 р.), роман “Тронка” (1963 р.). Роман “Тронка” 1964 р. був удостоєний Ленінської премії.

1968 р. з’являється в журналі “Вітчизна” новий роман “Собор”, який критика сприйняла спочатку схвально, а потім – дуже гостро. Роман було заборонено друкувати, і читач зміг ознайомитись з ним лише через двадцять років. Незважаючи ні на що, письменник продовжує свою роботу. 1972 р. дарує українській літературі повість “Бригантина”. У 1976 р. О. Гончар пише роман “Берег любові”. 1980 р. – з’являється роман “Твоя зоря”.

Стиль творів Гончара можна охарактеризувати як лірико-романтичний. Своє право на своєрідне художнє мислення письменник відстоював не лише самою творчістю, а й у публіцистичних виступах та критичних статтях, що вміщені в книжках “Про наше письменство” (1972 р.), “О тех, кто дорог” (1978 р.), “Письменницькі роздуми” (1980 р.), “Чим живемо” (1991 р.).

Помер 14 липня 1995 року. Похований на Байковому цвинтарі. У 2005 році Президент України присвоїв Олесю Гончару звання Героя України (посмертно).