Боровицький Назар

Назар Богданович Боровицький

Народився 24 вересня 1993 року у м. Полтава.

Навчався у Національній академії Служби безпеки України.

У 2015 році Назар достроково завершив навчання і став у ряди захисників Батьківщини, підписавши контракт з Головним управлінням Служби безпеки України. З групою курсантів-добровольців навчався у США військовій справі та наданню першої медичної допомоги. Повернувшись з США, їде на схід захищати Батьківщину.

Назар Боровицький має багато сертифікатів міжнародного зразка, опанувавши військові спеціальності водолаза, сапера, інструктора спецоперацій, здійснивши близько ста стрибків з парашутом різної складності, пройшовши курси “Спеціальних операцій з нагляду та розвідки”, “Підготовка розвідки для курсу бойової медицини”, “Надання першої допомоги у надзвичайних ситуаціях”.

Навесні 2021 року Назар підписав контракт з ГУР МО ЗСУ. Наприкінці серпня 2021 року Назар бере участь в рятувально-евакуаційній місії в Афганістані.

Зустрічає початок повномасштабного вторгнення рф капітан Боровицький на сході України. При облозі Києва бере участь в боях у Бородянці, Бучі та інших селах Київської області. Коли ворога було відкинуто від Києва, Назар зі своєю групою повернувся на маріупольський напрямок.

Загинув капітан Боровицький Н.Б. 05.04.2022 року поблизу Маріуполя Донецької області, під час рятувальної операції «Небо» (перевезення вертольотом поранених з «Азовсталі»).

Серед пілотів та військових, які супроводжували польоти, була усна домовленість про один політ. Але командир групи, капітан Назар Боровицький, здійснив три польоти. 5 квітня 2022 року Назар зі своєю групою взяв відповідальність на себе, вилетівши втретє на допомогу вертольоту з пораненими, який вилетів з «Азовсталі» та подав сигнал SOS. Його вертоліт був збитий, не долетівши чотири кілометри до лінії розмежування.

Рік і три місяці тіла загиблих знаходилися на території ворога. Неймовірними зусиллями ГУР МО ЗСУ щодо ексгумації рештки тіл були передані до України та ідентифіковані.

Поховали Героя 29 липня на Байковому кладовищі у Києві.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, присвоєно звання Героя України (посмертно) та нагороджено орденом «Золота зірка».

У Героя залишилися батьки та дружина.