Охорона праці й кримінальна відповідальність
Створення безпечних і здорових умов праці для найманих працівників – обов'язок роботодавця, ігнорування якого тягне за собою відповідальність, у тому числі кримінальну. Що про це потрібно знати роботодавцю?
На сьогоднішній день у Кримінальному кодексі України (далі – ККУ) міститься п'ять статей, які передбачають покарання за порушення правил безпеки виробництва, а саме: ст. 271 “Порушення вимог законодавства про охорону праці”, ст. 272 “Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою”, ст. 273 “Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або вибухонебезпечних цехах”, ст. 274 “Порушення ядерної або радіаційної безпеки” та ст. 275 “Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції і безпечної експлуатації будівель і споруд”.
Статтею 271 ККУ визначаються порушення правил охорони праці, які поширюються на всі галузі та види виробництва, стосуються всіх працівників. Мова йде про правила, передбачені законами України “Про охорону праці”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про пожежну безпеку”, “Про попередження захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, Кодексом законів про працю України, підзаконними нормативними актами.
Статтями 272-275 ККУ охоплюються порушення спеціальних правил безпеки, які стосуються виконання робіт підвищеної небезпеки.
Злочин може полягати або у вчиненні особою заборонених законодавством дій, або в невиконанні дій, які особа зобов'язана здійснити.
Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 271 ККУ, є винятково посадова особа підприємства, установи, організації, що на підставі наказу адміністрації, посадової інструкції або займаної посади має спеціальні обов'язки з охорони праці, або громадянин – суб'єкт підприємницької діяльності. Якщо ж порушення законодавства про охорону праці, що призвело до кримінально-правових наслідків, буде скоєне іншим посадовцем, то він буде залучатися не по зазначеній статті, а за злочини у сфері службової діяльності, якщо рядовим працівником – за злочини проти життя й здоров'я людини. Потерпілими внаслідок зазначеного злочину можуть бути тільки особи, які мають постійний або тимчасовий зв'язок з підприємством, установою, організацією або з їх виробничою діяльністю (працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування тощо). Інші особи (представники контролюючих органів, замовники, особи, які випадково опинилися на території підприємства) не можуть бути потерпілими від цього злочину (на відміну від ст. 272 ККУ, яка передбачає відповідальність за злочин, потерпілими від якого можуть бути як учасники виробничого процесу, так і особи, які не мають до нього відношення).
Що стосується суб'єктів злочинів, передбачених статтями 272-274 ККУ, то ними також можуть бути особи, на яких покладено обов'язок забезпечувати дотримання правил безпеки при виконанні певних робіт або на певних підприємствах (суб'єкти підприємницької діяльності, керівники робіт, інженерно-технічні працівники, працівники та службовці підприємств (цехів) і виробництв). Проте можуть бути і сторонні особи (екскурсанти, працівники інших підприємств та установ), якщо до їх відома в установленому порядку були доведені правила безпеки на відповідних об'єктах.
Поняття “шкода здоров'ю потерпілого” охоплює випадки, пов'язані із заподіянням особі середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень. Поняття “загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків” слід розуміти як зміни у стані виробничих об'єктів, внаслідок яких виникає реальна небезпека для життя людей або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди вказаним у цих статтях благ. Тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно від розміру матеріальної шкоди, цінності благ, які зазнали загрозу, кількості осіб, які можуть постраждати від небезпечних дій, тощо.
Відповідальність за злочини, передбачені статтями 271-275 ККУ, настає незалежно від форми власності підприємства, на якій працює винна особа, і передбачає залежно від ступеня тяжкості злочину покарання від штрафу до виправних робіт та позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Страховий експерт з охорони праці Горішньоплавнівського відділення управління виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування України у Полтавській області
А. Білогуб
